Магнітопорошковий контроль

Призначенням магнітопорошкової дефектоскопії (МПД) є виявлення тонких поверхонь і підповерхневих порушень суцільності металу, тобто дефектів, які розташовані вглиби виробу. До таких дефектів відносять тріщини, надриви, волосовини, непровари, пори, флокери. Магнітопорошковий контроль — один із методів не руйнує контролю і призначений для перевірки феромагнітних металевих конструкцій. Розрізняють такі методи магнітного контролю: 1. ферозондовий метод; 2. вихретоковий метод; 3. магнітографічний метод. Феррозондовий метод застосовують для виявлення поверхневих і під поверхневих дефектів, для виявлення дефектів зварних швів, а також для контролю розмірів виробу та якості структури. Цей метод використовується для визначення ступеня розмагніченості виробу після магнітного контролю. Вихоровий метод ґрунтується на аналізі взаємодії зовнішнього й електромагнітного поля з електромагнітним полем вихрових струмів. З його допомогою контролюють деталі, які виготовлені з електропровідних матеріалів. Магнітографічний метод дає змогу виявляти дефекти порушення суцільності матеріалу, і використовується для контролю зварних швів з'єднань із феромагнітних матеріалів за товщини від 1 до 18 мм. Магнітопорошковий метод дає змогу виявляти поверхневі та під поверхневі (глибина до 2 мм) дефекти порушення суцільності матеріалу об'єкта. Магнітні частинки порошку, після того як потрапляють у поле дефекту під дією електричного струму, намагнічуються, переміщаються в зону найбільшої неоднорідності магнітного поля. Частинки притягуються одна до одної, потім вони утворюють ланцюжки, орієнтуючись за магнітними силовими лініями поля, і накопичуються. Ці накопичення утворюють характерні малюнки у формі валиків, за ними, власне кажучи, і судять про наявність дефекту. Магнітопорошковий метод дає змогу контролювати вироби різних габаритів і форм, якщо магнітні властивості матеріалу дають змогу намагнітуватися до ступеня, якої досить буде для створення поля розсіювання дефекту, здатного притягнути частинки феромагнітного порошку. Магнітний потік у бездефектному об'єкті не змінює свого напрямку. Якщо на шляху магнітного потоку трапляються зони зі зниженою магнітною проникністю, то частина силових ліній магнітного поля виходить за деталі та входить назад, водночас виникають місцеві магнітні полюси, а як результат — магнітне поле над дефектом. Оскільки магнітне поле над дефектом неоднорідне, то магнітні частинки, що потрапили в це поле, зазнають впливу сили, , яка прагне затягнути частинки в місце найбільшої концентрації магнітних силових ліній — до дефекту. Частинки в зоні дефекту намагнічуються і притягуються одна до одної, що утворює чіпкові структури. Найвища ймовірність виявлення дефекту досягається, коли площина дефекту становить кут 90 градусів. У разі зменшення цього кута чутливість знижується. Магнітопорошковий контроль застосовується практично у всіх відрослях промисловості:1. авіапромисловість 2. автомобільна 3. машинобудування 4. металургія 5. суднобудування 6. транспорт 7. будівництво Ціна розраховується індивідуально залежно від об'єкта!